Talk:Serhiy Komisarenko

From Wikipedia, the free encyclopedia

	This article is within the scope of WikiProject Biography. For more information, visit the project page.	Biography Portal
Stub	This article has been rated as Stub-Class on the project's quality scale. [FAQ]
	This article is supported by the Politics and government work group.

This article has been automatically assessed as Stub-Class by WikiProject Biography because it uses a stub template. If you agree with the assessment, please remove {{WPBiography}}'s auto=yes parameter from this talk page. If you disagree with the assessment, please change it by editing the class parameter of the {{WPBiography}} template, removing {{WPBiography}}'s auto=yes parameter from this talk page, and removing the stub template from the article.

[edit] Autobiography

Please, feel free to translate and reorganize the article. Sashazlv 00:47, 9 Jan 2005 (UTC)

АВТОБІОГРАФІЯ АКАДЕМІКА КОМІСАРЕНКА

Я, Комісаренко Сергій Васильович, громадянин України народився 9 липня 1943 року в Уфі в евакуації, коли батько, вчений-медик В. Комісаренко був на фронті. У 1960 закінчив Київську середню школу № 92, а у 1966 – з відзнакою Київський медінститут. Одночасно працював фельдшером на станції швидкої медичної допомоги. За спеціальністю лікар. Лауреат Державної премії УРСР, доктор біологічних наук, професор, академік Національної академії наук та Академії медичних наук України. Маю ранг Надзвичайного і Повноважного Посла України та звання Почесного доктора Кінгстонського і Лондонського університетів за роботи з імунології. З 1966 по 1969 рік вчився в аспірантурі Інституту біохімії АН УРСР, де з 1969 по 1992 рік пройшов шлях від молодшого наукового співробітника до директора. Розробив ефективні протиракові ліки та низку препаратів для медицини. Після катастрофи на ЧАЕС науково спростував тезу “нешкідливості” малих доз для здоров’я людини, що змусило переглянути концепцію проживання на забруднених радіонуклідами територіях. У 1990 році Верховною Радою УРСР обраний заступником Голови Ради Міністрів УРСР з гуманітарних питань. На цій посаді організував розробку ряду схвалених законопроектів (про свободу совісті, про національні меншини тощо). Домігся ліквідації цензури в засобах масової інформації. Сприяв залученню України до міжнародних миротворчих операцій. З 1992 по 1998 рік був першим Послом України у Великобританії. Ініціював низку важливих для України політичних підтримок та економічних проектів, зокрема прийняття України до Ради Європи, безкоштовну передачу Україні антарктичної станції “Фарадей”, створення благодійного фонду для чорнобильців. У 1998 році знов обраний директором Інституту біохімії НАН України, а у 2004 році – академіком-секретарем НАН України. Обраний також президентом громадських організацій: Українського біохімічного товариства, Українського Інституту Миру і Демократії, Спеціальної Олімпіади України (спорт для інвалідів). Позапартійний. У 2001 році став одним із засновників Форуму національного порятунку. Одружений. Дружина Наталія – інженер-будівельник, маюдну доньку – Ганну. Брат Ігор – хірург. Живу в Києві з 1944 року. Судимості не маю. Маю ряд державних нагород та відзнак.